27 лютого 2017 року в ЦДБ ім. Петра Панча відбувся позаплановий поетичний вернісаж «Довго щирими сими словами до людей промовлятиму я», приурочений до дня народження великої української поетеси Лесі Українки.

Лариса Косач увійшла в класичну літературу під прекрасним псевдонімом «Леся Українка». Її велика творча спадщина - вірші, поеми, драми і, навіть, листування - несе читачам не тільки національний колорит, а й демонструє високий світовий рівень поезії.

Леся Українка була другою дитиною з шістьох в заможній родині Петра і Олени Косач. (Олена Косач відома як Олена Пчілка - поетеса, етнограф, фольклорист). В одному з листів Леся Українка називала своє життя постійною війною з хворобою, тому що в дитинстві на Водохреще застудилася і назавжди отримала туберкульоз кісток. Її чоловік, Клемент Квітка, теж був хворий на туберкульоз. Разом вони боролися з хворобою, і в цій боротьбі підтримкою для поетеси служив її дар римованого слова. Переживаючи нелегкі часи, Леся була впевнена, що слід сподіватися навіть без надії: «…мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з якої вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талант, то він не загине, - то не талант, що погибає від туберкульозу чи істерії! Нехай і заважають мені сі лиха, але зате, хто знає, чи не кують вони мені такої зброї, якої нема в інших, здорових людей…».

Перший її вірш називався «Надія». Цікаво, що Леся Українка дуже любила музику, мала талант до музичної імпровізації (один з її віршів називається «До мого фортепіано»), однак через хворобу, не могла грати, тому музика втілилася в її геніальних поезіях. Найбільш грунтовну, побудовану на фактах, біографію Лесі Українки написала її сестра Ольга - лікар за професією, - яка дбайливо зберегла весь родинний архів Косачів.