До 90-річчя від дня народження Романа Олександровича Левіна!

Заповнюючи книгу обліку населення Бреста, яка велася щодня, працівник міської управи за станом на 16 жовтня 1942 року в графі «євреї» вивів 16 934. Така кількість людей значилося в записі, зробленому їм днем ​​раніше. Але клерк поквапився, бо в той день в управу надійшла зовсім інша інформація ...

З цієї причини внесена в книгу цифра їм закреслена, а замість неї поставили прочерк. Люди, які стояли за цим виправленим статистичним показником, були викреслені з життя за те, що народилися євреями»

(З газети «Зоря над Бугом»)

«Передо мной лицо

какой-то Ривы,
Какого-то Менахема
глаза…
Листы перебираю
торопливо
И образы,
как будто образа.
Но что это?
Как бы наотмашь прямо,
Подобно ослепившему лучу,
Меня разит.
И губы шепчут:
«МА-МА».
И все. Ни слова.
Онемел.
Молчу…»

 

А це рядки харківського поета Романа Левіна, який в брестському архіві побачив в анкеті в'язня гетто фотографію своєї мами і прочитав запис про себе ...

Про нього, дивом вижівшем, вперше напише талановитий документаліст Сергій Смирнов в книзі «Брестська фортеця». Це про 10-річного Рому Левіна - глава «Хлопчик з Бреста». І це про нього - книга «Рем, хлопчик з гетто», видана французькою мовою в Парижі. І ще  багато статей і документальних телефільмів буде написано і знято про його життя.

Лауреат муніципальної премії імені Олександра Олеся, автор понад тридцяти книг віршів і прози, Роман Левін ніколи не забуде цих трагічних днів,  які визначили все його життя!

 

Средь крепостных развалин,

Под грудой кирпича,
Уже найдут едва ли
Останки трубача.
Сумевшего немного
Снаряд опередить,
Успевшего тревогу
Отчизне протрубить.
В сырой туманной рани,
Где нарастает бой,
Трубач еще не ранен,
Трубач еще живой.
Над ним пылает воздух,
Под ним земля горит,
А он, живой и грозный,
Трубит, трубит, трубит.
Трубит, пока хоть капля
Дыхания в груди,
И руки не ослабли,
И слава впереди.
Пока не ссохлось коркой,
Судьбой предрешено,
На потной гимнастерке
Кровавое пятно.
Раскатом гулкой меди
На рубеже страны
Он встретил свой последний
И первый день войны.
Средь крепостных развалин,
Под грудой кирпича,
Уже найдут едва ли
Останки трубача.
На яростном рассвете,
Покрыв и стон и плач,
Сыграл свое бессмертье
Неведомый трубач.

 

А для тих, хто не читав «Брестскую крепость»...