«Людина - найбільша цінність»

До цієї дати співробітники бібліотеки імені Петра Панча створили невеликий віртуальний літературний портрет «Людина - найбільша цінність». Запрошуємо до перегляду.

 

Народився Підмогильний в селі Чаплі під Катеринославом (нині околиця міста Дніпро) в селянській родині. У 1910 році, після закінчення початкової церковно-парафіяльній сільської школи, вступив до Катеринославського реального училища. Одночасно вивчав російську, німецьку та французьку мови. У 1918 завершив навчання з відзнакою. Потім вступив до університету, вчився на математичному і юридичному факультетах, але громадянська війна, голод і матеріальні труднощі змусили залишити навчання. 

У 1920-1921 роках працював учителем у Павлограді та Катеринославі. У 1921 році відправляється до Києва, де працює бібліографом у Книжковій палаті. У 1923 році - редактором видавництва «Книгоспілка», був засновником літературної групи «Ланка» (1926 рік). 

 

З 1931 року живе в Харкові, працює у видавництві «ЛІМ» перекладачем. У період з 1931 по 1934 роки йому вдалося видати тільки одне оповідання «З життя будинку», тому він зосередився на перекладацькій роботі: переклав двотомник Дідро, трактат Клода Адріана Гельвеція «Про людину», був одним з організаторів і перекладачем багатотомних видань Оноре де Бальзака та Анатоля Франса. 

Письменник був заарештований в 1934 році за звинуваченням «участь в роботі терористичної організації, що ставила собі за мету організацію терору проти керівників партії». 

Засуджений на 10 років таборів, був на засланні на Соловецьких островах.

У листопаді 1937 року до двадцятирічного ювілею Жовтневої революції, згідно з постановою Особливої трійки УНКВС Ленінградської області Валер'ян Петрович Підмогильний був розстріляний в урочищі Сандормах в Карелії. Разом з ним були розстріляні понад 1000 в'язнів, серед них Микола Зеров, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол. 

Реабілітований Валер'ян Петрович Підмогильний в 1956 році.