Международный день родного языка начали отмечать 21 февраля, начиная с 2000 года. И этот праздник стал особенным для всех украинский, потому что речь - это история, многовековой опыт, достижения культуры, духовная самобытность народа.
В 2019 году Центральной городской библиотекой им. В. Г. Белинского, Международным женским клубом духовного общения «Лада», Харьковской областной организации Национального союза писателей Украины и Харьковским Клубом Песенной Поэзии им. Ю. Визбора для развития украинской поэзии и пропаганды лучших культурных достижений нашего народа, а также по случаю 85-летия создания библиотеки, был основан Международный фестиваль-конкурс современной украинской поэзии «Мова калинова», целью которого является: воспитание любви и уважения к украинскому языку ; создание условий для творческого, интеллектуального и духовного развития; расширение культурных связей между одаренными женщинами мира, ведущими литераторами Украины, образовательными учреждениями культурологического направления.
Участники фестиваля-конкурса современной украинской поэзии «Мова калинова» были в восторге от замечательной поэзии победителей конкурса, а также от выступления литераторов из Харькова и харьковской области, из Донецкой области, Сумщины и Полтавщины.
Четырехдневный Международный фестиваль-конкурс современной украинской поэзии «Мова калинова» подошел к концу, но добрая память об интересных и насыщенные встречи, экскурсии, вечера и концертные программы останутся с нами ...
Ольга Андрус
***
У мене ще в дитинстві відібрали мову.
Зухвало, хвацько, без найменшого жалю.
Чужій навчили дівку чорноброву,
Чужою відтепер і говорю.
І подумки вона мені приходить,
І нею кожного пишу вірша.
Жалітись начебто нема нагоди –
Красива мова, гідна… та чужа.
Леонтина Красношапка
***
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу рідну Україну, гей-гей
розвеселимо!
(З пісні січових стрільців)
О моя рідна Україно!
Ставай на повний зріст скоріш!
Лунає мова солов’їна,
І зорі падають в спориш.
Все стане як колись, до того,
Як перш тебе розшматувать,
Змінили всіх богів на Бога –
Один не зможе налякать.
Зреклись всього. Природу-матір
Скалічили. На брата брат
Пішов, знесилений стримати
Бездушшя лють, неначе кат.
То повені, то шахт завали –
В плачі здригається Земля:
«Відбили орд лихих навали
Для того, щоб згубить поля?
Щоб розвалить всю індустрію?
Позбутись мови і життя?..»
Ще залишилася надія
Покращити своє буття.
Почнемо з мови? Йдемо далі –
Сумління відродить своє
Потрібно нам, щоби надалі
Усунуть тих, хто не дає
Нормально жити, працювати,
Кохати і дітей ростить,
Людиною щоб відчуватись,
Колишню славу відродить!
Ой, не хились, калино, в лузі –
Тебе, червоно, підіймем!
І з нею в майбуття підем!
О моя ненько – Україно!
Ставай на повний зріст скоріш!
Лунає мова солов’їна,
І зорі падають в спориш.
Любов Філенко
Від серця – серцю
О, скільки їх – пісень мого народу –
Журливих, радісних, грайливих, щирих!..
Любов несуть в собі, красу, свободу.
Крізь далі, крізь віки летять на світлих крилах.
І скільки тих людей, що пісню люблять
Та бережуть її, несуть від серця – серцю.
Кохають, мріють, кличуть в них, голублять
І не дають душі пісенній вмерти.
То ж хай пісні ніколи не вмирають!
І хай не буде людям переводу,
Які з натхненням, з гордістю співають
Пісні нетлінні рідного народу.
Знать, изучать, беречь родной язык - это обязанность каждого украинском. Центральная городская библиотека им. В. Г. Белинского всегда рада помочь в этом каждому желающему. А осенью мы приглашаем всех, кто уважает родной язык, принять участие во втором фестивале-конкурсе «Мова калинова».
Новини та
