Пам'ятай про Крути

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на декілька днів. У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

З нагоди річниці в Центральній міській бібліотеці імені В. Г. Бєлінського пройшла виставка «Пам’ятай про Крути». Нижче читачі можуть ознайомитися з деталями тих знаменних днів.

 

Напередодні бою

 

Більшовицькі сили наступали на Київ з двох напрямків. Загін під командуванням Михайла Муравйова просувався Полтавщиною, в той час як на Чернігівщині діяв 1-й Мінський революційний загін на чолі з Рейнгольдом Берзіним. Вважаючи полтавський напрямок найбільш загрозливим, українське командування спрямувало туди найбоєздатніші частини, зокрема, Січових стрільців та Гайдамацький кіш Слобідської України. Всупереч розрахункам, основні сили загону Муравйова вирушили на з'єднання з Мінським революційним загоном. 28 січня вони заволоділи ключовим пунктом української оборони на Чернігівщині – станцією Бахмач. Здавалося, більше нічого не завадить більшовицькому наступу на Київ.

 

На підступах до столиці Муравйов закликав: «Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо».

 

Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – курсанти  Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького сотника Аверкія Гончаренка та добровольці Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

 

Перші кіборги

 

29 січня 1918 року в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв при 16 кулеметах та з однією гарматою на залiзничнiй платформi. У росіян була десятикратна перевага в живій силі, мали бронепотяг та артилерію.

 

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, – заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Полонених катували, а потім стратили. Згодом частину героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

 

                                        Павло Тичина

 

На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб.

Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

 

• В’ятрович Володимир. «Крути – бій за майбутнє»: http://blogs.pravda.com.ua/authors/viatrovych/56ab02d9b630d/

• «Завдяки Крутам УНР визнали державою»: інтерв’ю із професором Володимиром Сергійчуком: http://www.istpravda.com.ua/articles/2013/01/29/110360/

• Михайло Ковальчук. «Бій під Крутами: відомі й невідомі сторінки»: http://www.istpravda.com.ua/research/2014/01/29/141189/

• Ярослав Тинченко. «Життя після Крут. Як склалася доля учасників січневого бою»: http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/01/28/19369/

• Андрій Любарець. «Бій під Крутами у історичній пам’яті»: http://www.istpravda.com.ua/research/2012/01/29/70470/

• Ісаюк Олеся. «Шість тез про Крути або Що не так із традиційним баченням подій 29 січня 1918 року»: https://lb.ua/blog/isayuk_olesya/293772_shist_tez_pro_kruti_abo_shcho_iz.html

• Гончаренко А. Бій під Крутами (спогади учасника): http://kruty.org.ua/spogady/64-q-q-

• Михайлик М. День 29 січня 1918 року (спогади учасника): http://kruty.org.ua/spogady/62-q-29-1918q-

• Монкевич Б. Бій під Крутами (спогади учасника): http://kruty.org.ua/spogady/60-2008-10-04-20-48-42

• Лоський І. Крути (спогади учасника): http://kruty.org.ua/spogady/59--qq

• Файзулін Ярослав. «Бій під Крутами: як відрізнити історичну правду від міфу»: http://tyzhden.ua/History/40792

• Інтерв’ю з Ярославом Файзуліним. «Що спільного між героями Крут та «кіборгами» Донецького аеропорту?»: https://dzerkalo.media/shho-spilnogo-mizh-geroyami-krut-ta-kiborgami-donetskogo-aeroportu/