Новини та
Всеукраїнський щорічний літературний конкурс, що проводить наша бібліотека з 2011 року, дарує цікаві зустрічі з талановитими літераторами – відкриває нові імена, знайомить з новими творами вже добре відомих авторів. Дуже приємно було дізнатися, що в цьому році переможцем в номінації «Поезія» став відомий харківський поет, видавець, керівник літературного об’єднання «АВАЛ» Андрій Костинський. Ми щиро вітаємо переможця і пропонуємо нашим читачам ближче познайомитися з його творчістю.
Андрій Костинський
Переможець Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха. 2023» в номінації «Поезія».
Андрій Костинський – відомий харківський поет, видавець, керівник літературного об’єднання «АВАЛ». Приємною подією цього року стала участь Андрія у Всеукраїнському щорічному літературному конкурсі «Людина. Доля. Епоха.». На конкурс були представлені зовсім нові вірші талановитого автора, які отримали високу оцінку професійного журі і принесли йому заслужену перемогу в номінації «Поезія».
Центральну міську бібліотеку Харкова пов’язує з Андрієм Костинським багаторічна творча дружба. Він був співавтором і розробником молодіжного проекту «ХАРКІВГРАД», що був започаткований в 2016 році нашою бібліотекою сумісно з літературним об’єднанням «АВАЛ», керівником якого є Андрій Костинський та видавництвом «Слово».
У рамках молодіжного проекту «ХАРКІВГРАД» проводився міській творчий конкурс-огляд «ХАРКІВГРАД» (з вільною періодичністю), у якому брали участь творчо обдаровані молоді читачі та гості бібліотеки, молоді автори-початківці Харкова та області.
Переможцям конкурсу-огляду Андрій Костинський надавав можливість та допомогу у підготовки до друку та тиражування збірки віршів (25 прим. до 80 стор.) видавництвом «СЛОВО», публікувати добірки віршів у журналі поезій «ЛАВА» із наданням безкоштовного авторського примірника та безкоштовне навчання у школі поезії літературного об’єднання «АВАЛ».
Видавництва Андрія Костинського не зупинило свою роботу під час війни. І хоча йому довелося виїхати з Харкова, робота над виданням творів талановитих харків’ян ні на мить не припинялася. В березні 2023 році Андрій Костинський надав життя книжці відомої харківської поетеси Ольги Андрус «Харків. Воєнний щоденник». Цікаво те, що вірші з цієї збірки принесли Ользі Андрус перемогу у Всеукраїнському щорічному літературному конкурсі «Людина. Доля. Епоха.» – вона посіла друге місце в номінації «Мій героїчний Харків».
Нажаль війна поставила на паузу нашу спільну творчу діяльність, але ми не маємо сумніву, що після Перемоги усі цікаві проекти знов розпочнуть діяти і Центральна міська бібліотека ім. В. Г. Бєлінського знов стане найпопулярнішім культурним майданчиком для обдарованої молоді.
А Андрію Костинському ми щиро бажаємо натхнення, цікавих творчих знахідок, успіхів в усіх його проектах та планах і, звичайно, з нетерпінням чекаємо на його нові поетичні збірки.
***
...Напиши мені так:
«Закінчилась війна.
Повернулися
із заволиння сусіди.
З позаторіч дістали
з амбарів зерна
і засіяли поле...
І закінчились бІди.
У Олекси - дитинка,
назвав в твою честь,
«А» добавив в кінці,
бо - ... дівчинка ж, Богдана.
Повернулись таблички
до всіх перехресть,
бо потоплені всі
кораблі ворогана.
А Зоряна твоя,
як ти наказав,
вийшла заміж
за перше кохання,-
ти по дружбі колись
йому трохи напхав,
та й по дружбі
пробачив зітхання.
Бо воно не по людські -
в 17 вдова...
Хай живуть і квітчають
країну»...
Напиши які-небуть
й від себе слова...
моїй матері,
як від сина...
Вже світа,
так, що видко
в травичці мурах,
соловей зореноти
на пам`ять співає...
І так солодко-гіркотно
сонцю в устах,
бо всміхнеться не всім
з небокраю...
***
... повітряна.
знову..
тривога...
тривога:
десь там мої діти.
прошу у ТриБога -
прошу у Єдиних
Со-Творців людини:
незрячі ракети
хай вернуться в отвір,
з якого на злеті
рушать на мій подвір
до вечері мати
поверне хай сина:
не треба вбивати...
у собі людину -
такую ж людину
із плоті і віри
яку народила
матір навпроти -
така ж точно матір
від батька такого ж...
не треба вбивати
нікого... нікого...
та того не чую...
а чую сирену...
ракету і вибух...
дітей поіменник...
хитається полум’я
на свічковій шиї
святих погляд стомлений
і губи німії
кружляють над містом
і ангел, і демон
і зорі намистом
і місяць знаменом
над Києвом, Харковом,
Дніпром та Одесою,
над Миколаєвом,
горами та плесами
відбій...
скоро ранок...
і злякано сонечко:
зійти чи чекати,
щоб дим розійшовся?
Зелений кружечек
на меседжі донечки:
я вже не боюся
нічого і зовсім...
***
...В цей час, коли і грім, і лихо,
і час опівночі без сну,
благаю Бога, гучно, тихо...
Та Він все знає про війну...
Він всі мої молитви знає,
і знає кожного шляхи,
і кожного так обіймає,
що рани, де були цвяхи,
приймаються як рани наші,
і кров така ж, і так - любить...
Плече під хрест мій ставить:
«Краще?»
І я за цю стидаюсь мить...
І прокидаюсь від серени,
і чую поштовхи сердець
усіх-усіх в єдиній вені,
так, що душею нанівець.
Година і моє пристигла.
Ніщо в бутті не промайне.
Вода у чаші тиха-тиха
на пошепку: «...згадай мене».
