Новини та
Літературні зустрічі
Харків – Ужгород
16 грудня 2023 р.
16 грудня літературна та громадська спільнота Ужгороду зібралася в «Народному літературному музеї Закарпаття», філії Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая, щоб урочисто відзначити 130-річчя від дня народження славетного українського літератора Миколи Хвильового «Геть від Москви!».
Літератори та історики відзначили неоціненний вклад митця в літературну та культурну спадщину нашої країни, вагомий внесок у світову літературу українського поетичного та прозового слова.
Серед літературних присвят Миколі Хвильовому заступник голови Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України Василь Густі особливо відзначив чудові вірші відомої харківської літераторки Олени Бондарчук, яка двічі ставала переможницею Всеукраїнського щорічного літературного конкурсу «Людина. Доля. Епоха.», який вже два роки поспіль проводить Центральна міська бібліотека Харкова в Ужгороді.
Вірш «Ранок», який був написаний Оленою Бондарчук у Львові ще в 2019 році, вразив присутніх своєю нестандартністю та силою поетичного слова, а у чудовому виконанні студентів Закарпатської академії культури і мистецтв ці рядки викликали у присутніх різнобарвні емоційні почуття, а інколи і сльози на очах.
«....Словом, я до безумства люблю небо, трави, зорі, задумливі вечори, ніжні осінні ранки, коли десь летять огнянопері вальдшнепи (мій сюжетний любовний роман «Вальдшнепи» буде в третьому томі) — все те, чим там пахне сумновеселий край нашого строкатого життя. Я до безумства люблю ніжних женщин з добрими, розумними очима, і я страшенно шкодую, що мені не судилося народитись таким шикарним, як леопард. Іще люблю я до безумства наші українські степи, де промчалась синя буря громадянської баталії, люблю вишневі садки («садок вишневий коло хати») і знаю, як пахнуть майбутні городи нашої миргородської країни. Я вірю в «загірну комуну» і вірю так божевільно, що можна вмерти. Я — мрійник і з висоти свого незрівнянного нахабства плюю на слинявий «скепсис» нашого скептичного віку. Ну, і так далі.»
Микола Хвильовий «ВСТУПНА НОВЕЛА»
Ранок
Ранок? Ні. Я лише чекаю…
Забагато шоколаду!
Навіщо вийшла з ритму буднів до ірисів Ван Гога?
До кого йшла й навіщо зупинилась?
Ще п’ять хвилин й настигне порожнеча
Та, що по владі дивних чаклунів
Торкається залізом скроні та долонь.
Питання нетактовні й недоречні.
Вони не судять.
Лише кидають карти послідовно хаотично по зеленому сукні.
Вони, заплутав коди сенсів літерами чисел,
Летять через світи у синьожовтокраснобілому авті
Вхопившись за увагу
Стомлених очей до клавіатури переходів, світлофорів,
До вічних тактів музик
Раз два три, раз два три, раз…
Вони не можуть зупинятись!
Навіщо ж зупинилась ти?
Навіщо ж зупинився ти?
Ти намагавсь, їм, дивним, нетутешнім щось довести?
А ти?
Злякалась долі жовтих квітів, застиглих часом в рамі на стіні?
Чом видираєш власним криком з затиснутого горла слово НІ?
Й не намагайся, СвітЕ!
Знову полетить їм, чародіям, лише фальшиве ТАК
У тактах музик раз два три!
Як майстерно ці фальшноти
У павутинні свят
У вечорі доріг
Висмоктують ущент вологу з літніх жовтих квітів
Та позначають
Значать зморшками роки на рідному обличчі
Дітей та друзів
Коханих й не коханих
Створивши їм, з усмішкою, цю хибну маску небуття.
ТИ бажаєш вийти зовсім ?
Чи йти?
А той?
Вирішуй швидше!
Тактів небагато.
Так довго мовчазна стояла
Навпроти їхнього високого СТОВПА
В очікуванні свят?
Він також десь просив світами світло.
Лиш нишком, подумки ви, обидва,
Їм кидали питання й ганяли вперто гамми у пітьмі.
Тепер лишень питання часу
Та кількох швидких і точних рухів
До відповідей
До буття
Де знов можливі ще всі дотики долонь
Тепло
Де скроня навік позбудеться
Торкання металевій згуби й забуття.
В життя повтори без кінця.
НОВИМ ІМ’ЯМ їм стало
Странник!
У мові калиновій такого імені нема.
Коли загуглити те слово, машина викидає казна що.
Зміст сутності і імені зникає
Руйнується невидимій рукою,
Як та картинка в анімації з піску.
Странник!
Якщо перед руйнацією вберегти
Сховати, розділити слово навпіл
Уява у калейдоскопі сенсів
Розкриє таємницю дивних місць
Де знову разом
Були?
Й ніколи не були?
Та залишається ще Нік
Сучасне та вразливе ім’я-позначка у світі віртуальних слів
З нових, непізнаних світів
В яких відсутні
Дотики живого до живого!
У ритмі блюзу викочувалось сонце.
Смак?
Нота?
Рух у середині життя застиг!
Як ти, як він
Життя завмерло
Схилилося Ван Гогу .
Вже?
Йди!
Іду…
Іди…
Минають п’ять хвилин!
Хвилюй, хвилюйся…
Замисли шлях
Хай безкінечно бачать ВОНО й ВОНИ!
Хай у зневірі
Вслухають, відчують та чекають
На нову мелодію любові із тактів вічних раз два три.
О!
Ні!
Не на мелодію очікуйте, шановні!
На симфонію любові
У нескінченному живому хвилюванні крові
Наших тіл та душ живих.
Прощання та прощення неможливі
Без захвату розумними очима.
Без спалахів весни посеред вічної зими.
Львів.13 листопада 2019 р.
