85 років від дня народження Володимира Омеляновича Забаштанського. Читачі Бібліотеки-філії 17 для людей з порушенням зору відкривали для себе людину й поета, якого не можна виміряти лише книжками. Володимир Забаштанський — це не просто автор, а приклад того, як слово рятує життя. У вісімнадцять він утратив руки й зір, але не втратив любові, голосу й сили творити. 

Його поезія не завжди звучить гучно, вона — як хліб: проста, але справжня, як дотик рідної землі. Він писав про мову, про поле, про жайворонка, про руки дружини — усе те, що залишалося для нього світлом у темряві. Читаючи його рядки, відчуваєш не просто рими, а дихання людини, яка живе й любить, попри біль. Його поезія — це не стільки форма, скільки мужність, і її потрібно слухати серцем.

Сьогодні читачі бібліотеки спробували почути Забаштанського саме так. 

Вони познайомилися з виставкою, присвяченою поетові, прослухали розповідь про його долю та його творчість, почули, як звучить його поезія у піснях, бо у піснях вона оживає і стає молитвою за Україну. На жаль в бібліотеці нема його книжок, але читачі могли сканувати QR-код, розміщений на виставці і відкрити сторінку українського поета Володимира Забаштанського на електронній бібліотеці «Чтиво», де можна знайти його збірки поезії та матеріали про його життя і творчість.