До 140-річчя від дня народження Володимира Свідзінського в бібліотеці-філії № 17 для людей з порушенням зору відкрився поетичний куточок, присвячений поету, представнику «Розстріляного Відродження», який мав особливий, майже символічний зв’язок з нашим містом. Саме в Харкові Свідзінський пройшов найплідніший і найтрагічніший період свого життя. 

Харків 1920–1930-х років — це метушня індустріалізації, політичного тиску і репресій. Але Свідзінський ходив старими вулицями не поспішаючи, у задумі. Його сучасники згадували, що поет був «мов тихий дзвін у галасі міста».

У місті, де страх ходив вулицями, Свідзінський перекладав Верлена, Бодлера, Гейне. Писав про тишу, про світло, про душу. Його поезія — як осінній лист, що падає мовчки, але залишає слід. І навіть коли навколо лунали гасла та марші, він писав про вічність трав, неба і світла в душі людини.

Його квартира в Харкові була скромною, майже аскетичною, але в ній завжди панувала тиша, книжки, рукописи, і — як згадували сучасники — особлива атмосфера внутрішнього спокою. Свідзінський не брав участі в літературному житті міста, хоча Харків тоді був столицею УРСР. Він відмовився підписати листа на підтримку радянської влади, чим прирік себе на небезпеку. Його мовчання було формою спротиву — гідного, глибокого, гідного подиву. Харківські літератори не раз зверталися до його постаті. Зокрема, поет і критик Сергій Шелковий писав про Свідзінського дуже тепло, як про «поета внутрішньої тиші, який ніс у собі Україну без крику».

Восени 1941 року, під час евакуації з Харкова, поета разом з іншими в’язнями замкнули в сараї, який підпалили. Він загинув у вогні — мов жертва, що згорає разом із власною добою. Харків став останнім свідком його життя, і водночас — місцем, де його поезія досягла найвищої чистоти. Його вірші — це молитви без релігії, музика без звуку.

Його вірши звучали в бібліотеці, як і музика Клода Дебюссі, яка була супроводом до виставки про творчість поета. Бо ця музика ніби народжена для того, щоб говорити мовою тиші, яку так любив Свідзінський. На виставці - листи, фотознімки, вірші, спогади… І музика, що резонує з його тишею. Виставка діє протягом місяця, приходьте, щоб спробувати увійти во внутрішній простір цього дивовижного поета та побачити світ через його вірші.