Зараз більшість із нас переосмислює історію своєї країни, її трагічні сторінки, які примушують стискатися людські серця. Одна з найстрашніших сторінок – Голодомор, який призвів до небачених безневинних жертв. З нагоди Дня пам’яті жертв Голодоморів - найтрагічнішої дати історії країни, Центральна міська бібліотека розгорнула виставку-акцію «І вічний реквієм лунає».

У ХХ столітті українці тричі пережили масовий голод: у 1921-1923-му, 1932-1933-му і 1946-1947 роках. Най масштабнішим був другий, 1932-1933 років. Саме його нині називають геноцидом українського народу, здійсненим сталінським режимом. Мільйони жертв за 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів.

Що відбувалося в Україні в 1932-1933 роках, ніде в радянських документах не зафіксовано, бо Сталін наказав ставитися до Голодомору як до неіснуючого явища. До загибелі мільйонів призвело холоднокровне рішення відібрати в селян їстівні припаси, а потім оповити голодуючих завісою мовчання, заборонити будь-яку допомогу їм з боку міжнародної або радянської громадськості. 

Лише після оголошення незалежності України почалося розслідування масштабів Голодомору, який забрав мільйони життів на території України та Кубані. За оцінками Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, у 1932-1933 роках від голоду померли 10,5 мільйона українців.

Свідчення тих, кому вдалося вижити в голодній блокаді, дослідження вітчизняних й закордонних фахівців, істориків, вчених, спогади людей про пережите і побачене, а також художні твори, які, змальовуючи жахливі сторінки долі одного героя чи окремої родини сільських трударів, передають масштаб трагедії всього українського народу, його біль і німий плач.

Все це користувачі можуть знайти в різноманітних томах і томиках представленої книжкової експозиції та збагатити себе знаннями про трагічні факти історії рідного краю. Для декого, можливо, прочитане в цих книгах стане справжнім одкровенням. Запрошуємо відвідати виставку, долучитися до спільної акції пам’яті співвітчизників, замордованих голодом, – запалити вдома на підвіконні свічку. Нехай її вогник та наша пам’ять зігрівають душі тих, хто помер страшною мученицькою смертю понад дев’ять десятиліть тому.