21 травня – Всесвітній день вишиванки. Нинішнього року у цього свята ювілейна дата, воно відзначатиметься вдвадцяте! Центральна міська бібліотека також долучилася до його святкування, запланувавши комплекс заходів. 

Розпочали з книжкової виставки-презентації «Код на полотні», експозицію якої склали ґрунтовні дослідження Оксани Косміної «Українське народне вбрання» та «Традиційне вбрання українців», цікаве вивчення таємниць української національної вишивки й вишиванок Марії Чумарної «На полотні вічності», студіювання популярного народного промислу науковцями Людмилою Булгаковою-Ситник («Борщівські сорочки. З колекції Віри Матковської») і Тетяною Кара-Васильєвою та Аллою Чорноморець («Українська вишивка»).

Здається, про вишивку ми знаємо все. І про символізм кольорів, де червоне – то любов, а чорне – то журба. Й про те, що вишиванка – це не просто елемент гардероба, а закодований генетичний код нації. Сьогодні наш прадавній оберіг, що служив захистом від зла, є символом незламності.

Однак, що більше вивчаєш український вишитий одяг, тим більше білих плям в історії вишивки виявляєш. Тому для користувачів підготували цікавинки про вишивку, які ті точно ще не знали.

До прикладу, техніка вишивання хрестиком стала популярною лише у XIX столітті. «Хрестик» прийшов до українських вишивальниць із Європи від компанії «Товариство Брокар і Ко», яке загортало своє парфумоване мило у схеми-орнаменти вишивки хрестиком. Таке пакування, як і сам товар, було дуже популярним серед населення.

А самі українські вишивальниці мають власне професійне свято, котре відзначається 17 грудня – на день Варвари. Саме з цього дня дівчата розпочинали вечорниці, де разом вишивали. 

Давно дівчата навчались вишивати з 5 років! Юна рукодільниця вже у 5 рочків вміла тримати голку з ниткою й оздоблювати одяг найпростішими стібками. 

До речі, вишиванка не була повсякденним одягом українців. Наші діди-прадіди ніколи не носили вишиванок на щодень. Натомість сорочки-буденки зовсім нічим не прикрашалися.

Вишиванки мали розподіл за кольором. Чорні вишиванки одягалися виключно чоловіками. Сині вишиті сорочки були у гардеробі жінок, які не хотіли чи не могли народжувати, або маленьких дівчаток до 12-річного віку. 

Раніше для ниток вишивальниці використовували виключно природні фарби у вигляді відварів, настоянок із трав, кори, квітів, соку плодів. Так, усі відтінки жовтого отримували із пшеничної соломи. Аби тон був золотим, ці нитки запікали у житньому тісті. Термічна обробка у поєднанні з опарою закваски фіксували відтінок на віки.

А нитки для вишиванок у техніці «білим по білому» готувались три роки. Їх спеціально вибілювали, розстилаючи на березі річок у найбільшу спеку. Річка добре відбивала сонячні промені й пряжа природно вигорала до білосніжного відтінку. 

День вишиванки відзначають у 60 країнах, де присутня українська діаспора. 

Про українську вишиванку писав журнал «Vogue» у 2015 році. Сам вишитий одяг був названий трендом 2016-го. Зараз українські мотиви та візерунки систематично використовують у своїх колекціях імениті дизайнери.

Вишиванки є на двадцятигривневій купюрі. В ній на банкноті зображений Іван Франко. Письменник першим серед інтелігенції пропагував вишитий одяг у поєднанні з класичними піджаками, камізельками, тренчами.

З цими захопливими родзинками з історії вишиванки й вишивки познайомилися й учасники «Майстер-класу з виготовлення нитяної ляльки», який для відвідувачів та фахівчинь Центральної міської бібліотеки вкотре провела народна майстриня, членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України Юлія Соловйова. З визнаною лялькаркою колектив бібліотеки продовжує творчу взаємодію.

Найперше «студійці» дізналися, що нитяна лялька – це різновид традиційної народної ляльки, також потужний український оберіг, котрий символізує благополуччя, захист і зв’язок поколінь. Вона виготовляється виключно з ниток шляхом їх намотування та зв’язування, без використання ножиць чи голки. 

До роботи взялися натхненні розповідями майстрині з історії вишивки та вишиванки, які стали одними з предметів її досліджень, як мисткині і науковиці. Під коректним і вмілим наставництвом пані Юлії національні іграшки-прикраси у лялькарок-початківців виходили доладними. Вже скоро з цього різнобарвного, яскравого, м’якого дива учасники заходу влаштували імпровізовану виставку.