Новини та
«Він уперто залишався собою в літературі,
яка дедалі сильніше вимагала однакового звучання»
До 145-річчя від дня народження Івана Антоновича Кочерги у Бібліотеці-філії № 17 для людей з порушенням зору було організовано незвичайну виставку про українського письменника «Кочерга й театр світла». Ми назвали її арт вікном тому, що вона, як невеличке віконце у світ письменника.
Ви коли-небудь дивилися якусь виставу за п'єсою Івана Кочерги? Якщо ні, подивіться, їх можна знайти в інтернеті. Наприклад, «Свіччине весілля» чи «Ярослав Мудрий». Театр. Сцена. На сцені — князь, Київ, середньовіччя. А за кілька хвилин ви вже ловите себе на думці, що дивитеся не на XI століття. Ви дивитеся в сьогодення.
Іван Кочерга часто відправляє нас у минуле, але це лише декорації. Бо насправді Кочерга говорить про те, що ніколи не старіє. Про владу і совість. Про любов і зраду. Про свободу і страх. Про вибір, який іноді коштує так дорого! А ще ви відчуєте, як Кочерга любив слово.
Для нього театр — це не тільки декорації, костюми й актори. Це момент, коли слово, сказане зі сцени, раптом починає жити в тобі.
І тому, готуючи невеличке арт-вікно, присвячене Івану Антоновичу Кочерзі, ми хотіли, щоб наші читачі не просто подивилися на портрет Івана Кочерги чи згадали назви його творів.
Ми хотіли, щоб його послухали. Поруч із нашою виставкою є QR-код. За ним — фрагмент вистави «Ярослав Мудрий». Якщо прослухаєш, станеться маленьке диво: письменник, який жив понад сто років тому, раптом перестане бути сторінкою підручника, бо він заговорить.
А коли письменник заговорив, уже не так важливо, коли він жив. Бо історія у Кочерги — це не мертве минуле. Це пам’ять про те, за що людина готова боротися і ким вона залишається, коли приходить час зробити свій вибір.
Послухайте, і ви почуєте, що Кочерга нам сьогодні не чужий. Він просто говорить з іншого часу. А ми — слухаємо зі свого.
