Ліон Фейхтвангер «Успіх»

Читачка бібліотеки-філії №22

2021-05-12

Напочатку, було важко читати, бо цей роман зовсім не схожий на ті твори Фейхтвангера, які я читала до цього («Потворна герцогиня», «Псевдонерон», «Родина Опперман»).  Не вистачало живої динаміки. Створюється відчуттся, ніби події відбуваються повільно. Відображено фактичні події, тільки змінені імена (Бертольд Брехт, Томас Манн, Адольф Гітлер, німецький генерал Еріх Людендорф та відомий німецький політичний діяч тих часів Густав фон Кар, а також інші. 

«Проголошувалося доброчесністю вважати неповноцінними людей, які народилися за територіальними межами, встановленими владою, і стріляти в них у зазначений владою час. Такі та подібні чесноти змалку прищеплювалися дітям і об’єднувлися під назвою «патріотизм».

Становлення нацистського режиму, зворотний бік юстиції і нічим не прикрашені людські долі. Трагічний поврот у житті однієї людини (Мартіна Крюгера) проходить через всю книгу. А все через те, що він став комусь не до вподоби. От так просто! Ти не сподобався і на тебе чекає низка неприємних подій, які спочатку здаються прикрою помилкою. І ось-ось зараз усі зрозуміють, що це не так і Мартін, завдяки старанням Йоганни (своєї коханки) залишить в’язницю. Час спливав, головний герой поступово втрачає людську подобу і сенс інсування, що призводиться до його безславної смерті.

«Юстиція поступово з органу охорони перетворился на пастку для пересічної людини».

А що суспільство? А всі вже й забули, що був такий знаменитий житель їхнього міста, забули, що сталося, бо усіх поглинули власні переживання і що там, за межами власних інтересів, вже нікого не турбувало. 

«Хто розумний, поводиться відповідно до клімату».

У романі наростає напруження до моменту «коли дерева вкриються цвітом». А потім, наче розмотується клубок з нитками, і детально описується доля майже кожного героя книги. 

Загальне враження, що багато чого, описанного в творі, про день сьогоднішній. Наштовхує на роздуми і осмислення багатьох речей, про які не замислюєшся, бо, здавалося б, тебе це не обходить. Читання не стільки для насолоди, скільки для роздумів.